Голодомор – геноцид українського народу

   

Знову сумні роковини того, що відбувалося 87 років тому в Україні. І як би не називали ті жахливі події 1932 – 1933 рр.: голодомор, людомор, голод – на відстані часу достеменно зрозуміло, що то був геноцид української нації. Владою свідомо були створені такі умови життя, що призвели до смерті мільйонів українців. Про це свідчить Постанова Раднаркому УРСР «Про заходи до посилення хлібозаготівель», яку було ухвалено 20 листопада 1932 р. Партійна постанова зобов’язувала радянські органи влади «негайно заборонити будь-які витрати всіх натуральних фондів, створених в колгоспах, повністю припинити видачу будь-яких натуравансів у всіх колгоспах, що незадовільно виконують план хлібозаготівель», організувати повернення хліба, виданого для громадського харчування, вилучити в окремих колгоспників та одноосібників, отриманого ними зерна під час жнив.

В архівах музею зберігаються спогади жителів села Веприк – очевидців того страшного лихоліття, коли по сільських домівках ходили місцеві активісти групами по 3-4 чоловіки, їх називали «червоною мітлою», бо вимітали всі продукти харчування з бідних осель: пшоно, мак, картоплю. Зерно приховати не можна було ніде. Заходили зі штирями знаходили і в стрісі, і закопане, і заховане в печах.

Були й «червоні налигачі», які реквізували останню худобу. Жителька с. Веприк Любов Пилипівна Костецька згадувала: «У нас в сім’ї було п’ятеро дітей, а залишилося живими двоє. Коли забирали нашу корову, ми, босі, роздягнуті, повискакували надвір і дуже кричали, що не буде в нас молока, а була це зима і після цього ми троє захворіли».

З архівних свідчень дізнаємось про те, що під час голоду, щоб вижити, люди їли собак, кішок, ворон, горобців – все, що літає і повзає. З річок і ставків виловлювали жаб, равликів, черепашок, витягали коріння, яке мололи чи товкли разом з просяною чи гречаною половою і пекли балабушки. З відвареної і посіченої кропиви, перемішаної з лушпинням і коренями рогози смажили млинці. Їли жолуді, мерзлу гнилу картоплю, лободу, татарське зілля, гриби, якими часто труїлися.

У Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні у Київській області встановлено 86 жителів села Веприк, які померли від голоду, але їхня кількість значно більша.

   

Вартість та умови входу

Дорослі – 15₴

Студенти, школярі - 10₴

Пільгові категорії – безкоштовно

Безкоштовне відвідування – пенсіонери, інваліди І та ІІ груп, учасники бойових дій, діти пільгових категорій, мешканці села Веприк.

Інформація

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»